Ветеринарна практика: ЮСГДЛ у собак. Специфіка хвороби та методи лікування

Ювенільний стерильний гранулематозний дерматит і лімфаденіт (ЮСГДЛ), також відомий як ювенільний целюліт, є рідкісним везикулопустульозним дерматозом молодих собак (щенят). Зазвичай це цуценята віком менше чотирьох місяців, хоча в літературі є повідомлення про діагностику цього захворювання у дорослих собак (до чотирьох років). Передбачається, що ювенільний целюліт є системним станом з первинним лімфаденітом , що призводить до вторинних дерматологічних пошкоджень.

 

Основна причина ювенільного целюліту ще не визначена. Наразі цей стан розглядається як ідіопатичний, що означає, що його причини до кінця не відомі. Найбільш поширеною гіпотезою є, що стан імуноопосередкований, пов’язаний з генетичними факторами (PARK et al., 2010; MILLER et al., 2013). Це означає, що імунна система цуценяти атакує власну шкіру, але основна причина цієї імунної атаки ще не визначена. Деякі породи вважаються генетично схильними до ЮСГДЛ, в тому числі золотистий ретривер, такса, лабрадор, бігль, ротвеллер (SCOTT; MILLER, 2007).

Основними клінічними ознаками є: раптовий різкий болючий набряк, потім поява папул і пустул, з подальшим утворенням кірочок (струпи) і алопецією; розташованих на лицьовій області, особливо на повіках і періокулярних областях, губах, в області вушних раковин і пахової області; ураження частіше двостороннє і симетричне, також може спостерігатися двосторонній отит і підщелепний лімфаденіт.

Незважаючи на те, що ураження шкіри, пов’язані з ювенільним целюлітом, найчастіше виявляються на морді, вони можуть поширюватися по всьому тілу, якщо стан не почати лікувати вчасно. У процес можуть бути залучено лапи, анус та вульву. У деяких собак можуть бути не дерматологічні прояви, такі як летаргія, гіпорексія, пірексія і кульгавість.

Діагноз ЮСГДЛ заснований на даних анамнезу, клінічних проявах,

цитологічних даних або гістопатологічній оцінці тканин. У більшості випадків, діагноз встановлюється на підставі такого простого і недорогого методу, як цитологія. Гістологічна оцінка тканин важлива в тих випадках, коли клінічних і цитологічних маркерів недостатньо для остаточного діагнозу, особливо у дорослих собак (MILLER et al., 2013). Мікроскопічно зазвичай спостерігається піогранулематозна реакція з відсутністю мікроорганізмів (NEUBER і ін., 2004).

Ангіодістрофія, демодекоз, важка бактеріальна піодермія та побічні несприятливі шкірні лікарські реакції – це найбільш часті стани, по яким слід проводити диференційну діагностику у цуценят.

Оскільки захворювання імуноопосередковане, основне лікування полягає в агресивній терапії глюкокортикостероїдами (ГКС), зазвичай використовують преднізолон. Відповідь на адекватне лікування помітна протягом перших трьох днів. Після повного або майже повного (75%) зникнення клінічних ознак, яке зазвичай відбувається через 1-3 тижні, можна почати поступово знижувати дозування ГКС. Загальна тривалість лікування, як правило, від чотирьох до восьми тижнів. Можливі рецидиви при спробі зниження дози кортикостероїдів, але вони зазвичай слабко виражені і легко контролюються додаванням місцевих лікарських засобів з ГКС.

Крім ГКС, незважаючи на стерильність запалення, рекомендують паралельно призначати курс антибіотиків, щоб уникнути потенційного погіршення вторинної бактеріальної інфекції на фоні застосування ГКС в імуносупресивних дозах.

При своєчасному лікуванні, прогноз в цілому сприятливий. При більш пізньому початку лікування або виражених ураженнях періорбітальної області можуть утворюватися рубці (більше мають косметичне значення) або необоротна алопеція, які не впливають на якість життя тварини.

Ювенільний стерильний гранулематозний дерматит і лімфаденіт – рідкісна дерматопатія, яка вимагає епідеміологічних, клінічних та лабораторних знань лікаря для постановки діагнозу і розробки терапевтичного протоколу.

Чайка Олександр,

ветеринарний лікар-терапевт мережі ВЦ «Алден-Вет».

Стаття з журналу “Алден-Вет Ревю” №3(20) серпень 2018