Чи слід собакам боятись вірусних інфекцій при низькій температурі?

Всі ми добре знаємо, що з приходом теплої пори року з’являються дуже багато проявів вірусних інфекцій, таких як чума м’ясоїдних, парвовірусний ентерит, короновірусний ентерит, аденовірусна інфекція и тд.

Всі вони, під час низьких температур, менш активні, тому взимку вірогідність зараження менше. Однак є виключення – аденовіроз – 2. Ця хвороба з давніх давен відома як «вольерний кашель», інфекційний трахеобронхіт.

Як правило, спалах цієї хвороби починається в осінньо-зимовий період, де більш всього скупчень собак, особливо після виставок і змагань, на площадках для вигулу, місцях передержки, вірус швидко розповсюджується по всьому місту.

Інфекційний трахеобронхіт – викликається аденовірусом типу CAV- 2, це висококонтагіозне захворювання, супроводжується запальними процесами зі сторони респіраторного тракту. Передається повітряно-крапельним шляхом. А інкубаційний період продовжується від 2 до 30 днів. В етіології захворювання основну роль грає аденовірус типу 2, в якості вторинної  інфекції зустрічається бордетелла, пастерелла, стрептококк, мікоплазма, реовірус, вірус парагриппу собак та інші. До захворювання схильні і завчасно вакциновані тварини. Хворіють тварини різного віку, але перебіг більш складний у цуценят від 6 неділь до 6 місяців. До захворювання схильні тварини з вродженими вадами дихальної системи, хронічним бронхітом.  По особливостях клінічної картини нагадує ОРЗ у людини і проявляється у вигляді риніту, трахеобронхіту або ларинготрахіїту, а у тяжких випадках може бути з симптомами пневмонії.

Симптоми інфекції – кашель, фарингіт, виділення з носа,  чхання, блювотні позиви, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів, а в тяжких випадках – запалення кон’юнктиви очей та лихоманка. Кашель може посилюватись при фізичному навантаженні, емоційному збудженню або тиску в області трахеї та гортані. Власникам може показатись, що тварина подавилась, скупчення мокроти в області гортані і глотки провокує гострий нападоподібний кашель, що імітує чужорідне тіло в гортані. Кашлеві рефлекс зберігається протягом 7 – 10 днів від початку хвороби. Тривалість симптомів залежить від патогенності мікрофлори, опірність організму, чинників довкілля. Брахіцефали (мопси, бульдоги) важче переносять це захворювання, в зв’язку з їхньою фізіологією.

В чому полягає діагностика? Для правильної діагностики в першу чергу потрібно виключити неінфекційну етіологію причину кашля – рентген діагностика грудної клітки та трахеї,  зробити загальний аналіз крові, показники якого будуть дуже важливі в постанові діагнозу і подальшого лікування.

З лікувальною метою будуть використовуватись антибактеріальні, іммуномодулюючі та препарати для симптоматичного лікування (муколітики, бронхолітики). Тварину ізолюють від контакту з іншими тваринами, дають їй спокій, тепле повітря в приміщенні та мінімальний час прогулянок.

В цілях профілактики потрібно проводити щорічні вакцинації полівалентними або моновалентними вакцинами. Але, нажаль, вакцина не забезпечить повного захисту від вірусу. Це пов’язано з тим, що вірус аденовіроза часто видозмінюється, а вакцини для тварин з’являються лише один раз на декілька років. Тому власникам потрібно дотримуватись заходів обережності. Не давати тварині переохолоджуватись, не контактувати з безпритульними тваринами, а також з можливо хворими. І не забувати про те, що, якщо ваш улюбленець переніс аденовірусну інфекцію, то він залишатиметься носієм ще на два роки і може заражати інших! Тому потрібно звести до мінімуму контакт з іншими тваринами.