Пухлини язика у собак

Култикова Єлизавета,

Лiкар ВЦ «АЛДЕН-ВЕТ» за адресою: вул. Приозерна, 12Б

  На жаль, іноді доводиться стикатися з хворобами, що виникають у наших домашніх улюбленців. У цій статті ми розглянемо такий аспект, як новоутворення на язиці у собак.   

  Загалом новоутворення – це група хвороб, яка залишається дуже актуальною проблемою у сучасній ветеринарній медицині та не дає спокою лікарям-онкологам і власникам домашніх тварин, яким не пощастило стикнутися з ними.

Що являють собою пухлини язика?

Новоутворення язика – це групи клітин, що відрізняються від нормальних клітин порушеною функцією та надмірним, неконтрольованим поділом та формують пухлину.

Помітити пухлини можна оглядаючи ротову порожнину тварини, вони можуть мати вигляд різноманітних щільних або рихлих кульок, вузликів, пухирців, які відрізняються від інших тканин за кольором, структурою, типом поверхні та не належать до нормальних анатомічних структур ротової порожнини та язика.

Чому вони виникають?

Це одне з найголовніших питань для онкологів гуманної та ветеринарної медицини, на цю тему існує чимало дискусій, але серед причин виникнення виділяють такі як:

• вплив підвищеного радіаційного фону у певній місцевості, де проживає тварина;
• надмірне пряме ультрафіолетове (сонячне) випромінювання;
• дія канцерогенних хімікатів;
• деякі вірусні захворювання, такі як вірус венеричної трансмісивної саркоми собак;
• генетична (породна) схильність до онкологічних захворювань

  Підвищену схильність до пухлин язика мають брахіоцефалічні (короткоморді) породи собак: французькі та англійські бульдоги, мопси, бостон-тер’єри, пекінеси, боксери, шарпеї, тибетські спанієлі, грифони (бельгійський, брюссельський, пті-брабансон), японські хіни, кане-корсо, чау-чау, бульмастифи, бордоські доги.

  Похилий вік має чимале значення. У старих собак новоутворення зустрічаються значно частіше, ніж у молодих. Саме тому профілактичні огляди та скрінінгові обстеження дуже важливі для тварин «пенсійного» віку.

  Але слід окремо виділити в групу підвищеного ризику боксерів, у них особливо часто виникають різноманітні новоутворення навіть у ранньому віці, тому власникам собак цієї породи необхідно приділяти увагу цьому питання та регулярно проводити загальний огляд та огляд ротової порожнини своїх підопічних.

Чому пухлини язика становлять небезпеку для здоров’я улюбленця?

Язик – це дуже тендітний, високочутливий орган, від нього відходять великі кровоносні судини та нервові сплетіння. Ушкодження (тривале стискання пухлиною або навіть розрив пухлинними тканинами, що інтенсивно ростуть) таких судин і сплетінь становить небезпеку для життя тварини. Розрив крупних кровоносних судин може спричинити масивну кровотечу, а стискання, руйнування нервів та оточуючих тканин під час пухлинного росту та розпаду – чималий дискомфорт та біль для тварини.

  Серед механічного впливу можна виділити такі несприятливі симптоми як порушення прийняття корму та води, неспроможність нормально та безболісно змикати щелепи, слинотечу, та навіть ускладнення доступу повітря через ротову порожнину у низхідні дихальні шляхи при значному розмірі новоутворення.

Діагностика

  Перша діагностична ознака у випадку з пухлинами язика – візуальна, тобто виявлення новоутворення та пальпація для визначення характеру структури новоутворення та виключення інших патологічних станів, наприклад стороннього тіла, що може спричинити набряк та нагноєння в ділянці язика та оточуючих його сторонніх тканин.

 Далі можуть застосовуватися інші методи діагностики на розсуд лікаря в залежності від стану тварини, її анамнезу та характеру пухлини:

• пункція для визначення наявності та характеру рідини (за її присутності) у порожнині новоутворення;
• взяття матеріалу (пухлинної рідини та шматочків тканин) для цитологічного та гістологічного дослідження;
• рентгенографія, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія для виключення наявності метастазів;
• загальноклінічний та біохімічний аналізи крові, сечі для визначення загального стану організму тварини;
• інші діагностичні методи в залежності від супутніх хвороб тварини та необхідності передопераційного скрінінга, такі як: аналізи на вірусні та бактеріальні інфекції, ультразвукові дослідження серця, органів черевної порожнини и т.д.

 Найголовнішу, провідну роль в діагностиці пухлин язика має пункція або хірургічне взяття шматочка тканин пухлини із подальшими цитологічними та гістологічними дослідженнями, що дозволяє встановити тип пухлини, розробити план лікування та зробити прогнози.

Злоякісність

 Пухлини язика, як і всі інші новоутворення, поділяються на злоякісні та доброякісні, але чим вони відрізняються і чому так важливо своєчасно провести діагностику для встановлення типу пухлини?

 Термін «злоякісна пухлина» – це не лише назва, він відображає цілий спектр проявів захворювання: такі пухлини швидше ростуть, схильні до метастазування в інші органи та тканини, складно піддаються медикаментозній терапії (хіміотерапії), потребують більш масштабного хірургічного втручання з видаленням значної кількості оточуючих тканин.

 Потрібно усвідомлювати, що заводячи мову про «злоякісність» ми говоримо про рак, і на жаль, деякі доброякісні пухлини схильні до переродження у ракові.

 Саме цитологічні та гістологічні дослідження патологічного матеріалу дозволяють визначити злоякісність пухлини.

Лікування

 План лікування розробляється індивідуально для кожної тварини, на основі проведених досліджень, стану тварини, типу пухлини.

 Для доброякісних пухлин найчастіше застосовують хірургічне видалення, а для злоякісних – хірургічне видалення у комбінації з променевою та/або хiмiотерапiєю.

 Не зважаючи на те, що препарати для хіміотерапії можуть досить тяжко переноситись тваринами, для деяких видів злоякісних новоутворень, вона є досить ефективним методом лікування та єдиним шансом на ремісію захворювання, поліпшення якості та подовження життя тварини.

Що роботи якщо Вам довелося виявити новоутворення язика у своєї собаки?

 Слід негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини для подальшої діагностики, оскільки час має дуже велике значення у випадках з новоутвореннями, тому що деякі з них мають схильність до блискавичного росту. Великий розмір пухлини ускладнює її видалення, робить хірургічне втручання більш травматичним для тварини. У деяких випадках варто отримати консультацiю декiлькох лiкарiв, серед яких хiрург та онколог.

Бережiть себе та своïх “хвостикiв”!