Загальний аналіз сечі вашого вихованця

Все частіше у ветеринарних клініках зустрічаються такі діагнози: сечокам’яна хвороба, цистит, гостра ниркова недостатність, хронічна хвороба нирок, термінальна ниркова недостатність та різні захворювання печінки. Встановлення такого діагнозу для вашого вихованця — неприємна звістка.

Оскільки лікування таких хвороб не завжди закінчується позитивним результатом. У даній статті ми поговоримо про те, як заздалегідь діагностувати багато захворювань, ще до прояву клінічних ознак.

Одним із рутинних способів діагностики, але простим у своєму виконанні як для власника, так і для лікаря лабораторної діагностики, є загальний (клінічний) аналіз сечі.

Загальний аналіз сечі — лабораторний метод, що включає дослідження фізичних, хімічних, деяких біохімічних властивостей сечі, а також дослідження її осаду. Такий аналіз може виявитися незамінним не тільки при підозрі у пацієнта на патології сечової системи, а й при первинній діагностиці захворювань інших систем та органів. Загальний аналіз сечі включає в себе дослідження кольору, запаху, прозорості, питомої ваги і кислотності цієї біологічної рідини. Крім того, виявляється наявність в сечі білка, ліпідів, жовчних пігментів (уробіліногену і білірубіну), глюкози, кетонових тіл, гемоглобіну і солей, а також таких формених елементів, як еритроцити, лейкоцити, гіалінові, еритроцитарні, зернисті, воскоподібні циліндричні і епітеліальні клітини сечового міхура і сечовивідних шляхів. Наявність перелічених вище елементів у сечі може свідчити про патологію в різних органах. Так, нормальна сеча тварин практично не містить білка (незначна протеїнурія вважається нормою у кроликів). Але якщо в результаті проведення аналізу сечі було виявлено підвищений вміст білка, то такий стан є патологією і носить назву протеїнурія. Білок у сечі може бути виявлений в результаті порушення роботи різних органів.

Протеїнурію можна поділити на три групи — преренальна, ренальна і постренальна. Стани, що викликають постренальну протеїнурію, досить легко діагностувати — у тварин часто присутні симптоми інфекцій нижньої частини сечових шляхів або захворювання статевих органів, що супроводжується дизурією, полакурією або гематурією. При пренальній протеїнурії виявити приховану її причину допомагають анамнез, загальний огляд і результати звичайних лабораторних аналізів. Сама ж ренальна протеїнурія дуже складно діагностується і, як правило, порушення роботи нирок клінічно проявляється на пізніх стадіях захворювання, коли вже відбулися незворотні структурні зміни в органах і практично не піддаються лікарській терапії. Тому саме аналіз сечі (нефрологічне обстеження) може бути дуже інформативним і своєчасним у виявленні захворювань сечовидільної системи. Наявність кетонових тіл у сечі часто зустрічається при цукровому діабеті, при голодуванні, новоутвореннях, важких інфекціях. Жовчні пігменти (білірубін, білівердин, уробіліногенові тіла) в нормі у тварин містяться в мінімальних кількостях. Вміст вище допустимої норми насторожує щодо деяких форм жовтяниці, голодування та лихоманки також, внутрішньосудинного гемолізу. У кішок рідко знаходять білірубін, це вважається аномалією, пов’язаною з безліччю інших хвороб.

Як же правильно зібрати сечу, щоб аналіз був інформативним і об’єктивним?

Перелічимо основні правила забору, зберігання і транспортування сечі для аналізу:

• Тара для збору сечі на аналіз повинна бути добре вимитою, але краще використовувати спеціальні контейнери (продаються у вільному доступі в аптеках), щоб уникнути появів у ній побічних домішок.
• Статеві органи і ділянку промежини перед збором сечі необхідно очистити від забруднень і вимити з антибактеріальним миючим засобом. Однак повної стерильності для проведення загального аналізу сечі не вимагається.
• У собак збір сечі для аналізу бажано проводити в ранкові години на голодний шлунок і безпосередньо в тару, в якій вона буде транспортуватися для дослідження.
• У кішок сечу на аналіз можна збирати в будь-який час доби. Оскільки кішки дуже вимогливі до власного туалету, то збір сечі повинен відбуватися з мінімальним стресом. Для цього необхідний чистий, сухий і бажано новий лоток (оскільки використаний навіть після полоскання може зберігати залишки фосфатів, які сприяють розкладанню свіжої сечі). Якщо тварина відмовляється мочитися в лоток без наповнювача,  необхідно провести його імітацію. Для цього слід використовувати спеціальні невбираючі полімерні гранули або ж дрібно порізані прості коктейльні палички.

Зберігати і транспортувати сечу, особливо у кішок, необхідно тільки при плюсових температурах. Через надмірне зберігання можливий осад солей, в результаті чого можливе отримання некоректних результатів. Досліджувати сечу бажано не пізніше 2-4 годин після її отримання. Це пов’язано з тим, що при довгому зберіганні в сечі активно починають розмножуватися бактерії, при цьому відбувається зміна рН сечі, зникає глюкоза (бактерії споживають її для забезпечення своєї життєдіяльності) і аналіз вже стає необ’єктивним. Так само важливо при здачі аналізу вашого улюбленця вказати доктору про особливості його фізіологічного стану. На результати обстеження можуть впливати захворювання статевих органів (ендометрити, вагініти), хронічний еструс, запалення препуціального мішка і головки статевого члена (баланопостит), простатит, катетеризація сечового міхура, споживання деяких лікарських препаратів.

З профілактичною метою собакам і кішкам у віці 1-2 років рекомендується здавати загальний аналіз сечі кожні 6 місяців, а тваринам старше цього віку — кожні 3-4 місяці.

Набагато складніше йдуть справи у представників котячих порід. Їм, згідно з міжнародними рекомендаціями (IRIS), необхідно проводити скринінгове дослідження сечі, починаючи вже з 6-місячного віку. Оскільки безліч небезпечних вірусних інфекцій циркулює у зовнішньому середовищі, вони можуть довго і приховано перебувати в організмі, згубно впливаючи на різні внутрішні органи, порушення у роботі можна виявити рутинним аналізом сечі.

Пам’ятайте, що будь-яке захворювання краще попередити, ніж лікувати.