Існує не так багато приємних приводів для звернення до ветеринара. Вакцинація – один із них. В цій статті спробуємо дати чіткі та зрозумілі відповіді на питання, які найчастіше чує ветеринарний лікар від власників собак.
Вакцинація – це найефективніший спосіб захисту від інфекційних хвороб. Суть її полягає у веденні живих, ослаблених (атенуйованих) або вбитих (інактивованих) збудників хвороб, які в результаті селекції втратили свою здатність до зараження (вірулентність), але зберегли здатність викликати імунну відповідь (імуногенність). Це дає організму змогу захиститися від інфекції, а в разі зараження – перенести хворобу з мінімальними клінічними проявами.
Жодна вакцина не здатна забезпечити 100% захист від хвороби, на це впливає дуже багато факторів. Відповідаючи за якість свого продукту, виробник, тим не менш, не може гарантувати дотримання умов транспортування та зберігання вакцин на місцях. Не варто також забувати про те, що процес імунізації доволі складний. Без проведення повного обстеження не можна стверджувати, що тварина є абсолютно здоровою та імунна відповідь її організму буде адекватною. Більше того, є невеликий відсоток тварин, що навіть при багаторазовій вакцинації не здатні виробити імунітет. Тому, спираючись на дані статистичного аналізу, ми можемо говорити, що ефективність вакцинації становить 99,4%. Однак це набагато краще, ніж 0%.
Обов’язковим для собак є щеплення від:
У нашій країні обов’язковим також є щеплення від сказу (смертельна для тварин і людей, хвороба, яка зустрічається в Україні). Крім того, рекомендовано проводити вакцинацію від лептоспірозу, який також становить небезпеку для людини.
Майже всі вакцини мають однаковий набір вірусів, тому в більшості випадків основними відмінностями є:
Тому вибір вакцини має залежати від потреб вашого улюбленця, рекомендацій ветеринара та ваших побажань.
Проведення вакцинації рекомендовано починати не раніше, ніж на 8 тижні життя – до того часу малечу захищає імунітет матері, який передався через плаценту та з молоком.
Обов’язковою на етапі підготовки до проведення вакцинації є дворазова дегельмінтизація (з огляду на вагу тварини з інтервалом 14 діб). За тиждень до вакцинації слід уникати стресів (переїзд, зміна власника, зміна раціону), адже це також може вплинути на імунну реакцію організму.
Цей варіант був би ідеальним, і не лише для цуценят. Перед щепленням рекомендовано зробити аналіз на титри (кількість) антитіл до хвороб, від яких має проводитися вакцинація, загальний аналіз крові та тести на виявлення гельмінтів. Але оскільки витрати на подібні заходи у 4-6 разів перевищують вартість власне вакцинації, у 95% випадків власники відмовляються від них. Хоча регулярне проведення подібних тестів допомогло б створити культуру правильної вакцинації.
В більшості випадків вакцинація проходить успішно, ускладнень зазвичай не виникає. Але якщо це ваше перше щеплення або ваш улюбленець схильний до алергій, то за 2-3 години до вакцинації допускається приймання засобу проти алергії. Але попередньо варто порадитись з ветеринаром щодо вибору препарату та його дози.
Так, підвищення температури можливе. Але не варто забувати про те, що ми вводимо препарат, основним компонентом якого є білки, які за високої температури можуть втратити свої характеристики чи навіть зруйнуватися.
Тому якщо температура тіла вища за 39.2 °C, вакцинацію рекомендовано відкласти, навіть за умови, що причиною підвищення став стрес.
Не всі інфекції передаються контактним шляхом. Багато вірусів можна принести з вулиці на взутті та одязі.
Формування імунної відповіді відбувається через 10-14 діб після повторної вакцинації, до цього часу ваш улюбленець незахищений. Якщо у період активного формування антитіл відбудеться контакт із збудником захворювання, то ефективність вакцинації опиниться під питанням. Що ж до тримання тварини на руках та прогулянок на приватній території, дивись пункт 10.
Імовірність того, що імунітет після хвороби буде більш стійким, становить 7-13%, а ймовірність загибелі вашого улюбленця від хвороби коливається від 60% до 94%, не беручи до уваги ускладнення, які можуть виникнути, навіть якщо тварина одужає, наслідком чого в більшості випадків стає інвалідність.
Ні, не буде. По-перше, в організмі цуценят може бути наявна значна кількість материнських антитіл, які просто поборють введений нами вірус. По-друге, імунна система молодого організму ще не до кінця сформована, тому імунізація після першого щеплення може не бути адекватною.
Схему вакцинації від базових хвороб визначає лікар з урахуванням віку та стану тварини, місця її проживання, епізоотичної ситуації в регіоні та рекомендацій для кожної окремої вакцини.
Зазвичай у віці від 8 до 16 тижнів необхідно зробити від 2 до 5 щеплень. З 26 по 52 тиждень проводять ревакцинацію.
Ці рекомендації не стосуються додаткових вакцин.
Надалі рекомендовано проведення ревакцинації кожного року.
Останні дослідження свідчать про те, що імунітет проти базових та деяких додаткових хвороб може зберігатися до 3 років. Але на сьогодні виробники вакцин рекомендують дотримуватись схеми щорічної вакцинації.
Ні! Вакцинації підлягають лише клінічно здорові тварини, вакцинація хворої тварини не матиме бажаного ефекту і навіть може викликати значне погіршення стану. В такому випадку краще провести додаткову діагностику, а не вакцинацію.
Виключенням з цих правил є лише блювання внаслідок закачування/стресу та алергічний риніт.
Так, можна. Хронічні хвороби, які на момент проведення вакцинації не є в стадії загострення, не вважаються протипоказанням до вакцинації.
Ні, це не критично, але ваш курс щеплень потрібно повторити знову.
Якщо ви не провели ревакцинацію в рекомендований період (3-4 тижні в залежності від марки вакцини), ваша тварина вважається не імунізованою.
Є декілька причин: кожен виробник має свою прописану схему використання даної вакцини та використовує певні штами інфекцій і допоміжні речовини (дивись пункт 4), що також впливає на кінцевий результат. Крім того, дослідження ефективності вакцин проводять з використанням одного виду вакцин для початкової схеми вакцинації.
Виключенням є стійка відсутність достатньої кількості антитіл (підтверджена лабораторними тестами) при дотриманні схеми вакцинації – лише в цьому випадку рекомендована зміна вакцини.
Ні, це не обов’язково. Оскільки імунітет дорослої тварини вже сформовано, а проміжок між щепленнями досить значний (можуть змінитися умови середовища проживання та епізоотичний стан), ветеринар на власний розсуд може змінити вакцину. Проте деякі дослідники рекомендують не змінювати вакцину, якщо в цьому немає потреби і якщо вакцина задовольняє всім вимогам та не викликає побічних реакцій.
Ця вимога не є обов’язковою лише за умови проведення регулярної планової дегельмінтизації (1 раз на 3-4 місяці). В інших випадках дегельмінтизацію бажано провести.
Вакцинацію можна проводити через 7-10 діб після дегельмінтизації.
Так, це обов’язкова умова. Лікар має оглянути тварину, провести аускультацію та виміряти температуру і лише після цього проводити вакцинацію.
Абсолютними протипоказаннями є будь-яка хвороба в гострій формі, захворювання крові, онкологічні захворювання, хіміотерапія, застосування імунносупресорів, вагітність, деякі хвороби імунної системи.
До умовних протипоказань відносять недостатність різних органів та систем та наявність доброякісних пухлин.
Період лактації та тічка не є протипоказаннями до вакцинації.
Тому вакцинація за наявності умовних протипоказань під час лактації та тічки проводиться на розсуд ветеринара за принципом користь/шкода.
Три дні не можна мочити та переохолоджувати місце ін’єкції. Протягом 7-10 діб бажано не перенавантажувати тварину та не піддавати стресу. До 14 діб рекомендовано обмежити прогулянки у місцях, які викликають сумнів, та контакти з іншими тваринами.
Для малечі, якій зробили перші щеплення, рекомендований суворий карантин, який закінчується через 14 діб після другої вакцинації.
Якщо тварина здорова, ускладнень не має бути.
Гостра алергічна реакція проявляється доволі швидко, ще в кабінеті у лікаря, тому кваліфіковану допомогу буде надано на місці. Протягом доби після вакцинації тварина може бути млявою, можливе зниження апетиту, кульгавість (якщо препарат вводився внутрішньом’язово). Через добу всі ці прояви мають зникнути. Якщо дані симптоми зберігаються або посилюються, необхідно звернутись до вашого ветеринара.
Дещо довше зазвичай зберігається ущільнення на місці ін’єкції (підшкірне введення вакцини), яке в більшості випадків зникає самостійно через 4-6 тижнів. Якщо цього не трапилось, за цим місцем уважно спостерігають І в разі необхідності проводять додаткову діагностику.
До собак похилого віку можна застосовувати наступну схему вакцинації: 1 раз на 3-4 роки роблять базові щеплення, додатково проводять вакцинацію в залежності від факторів ризику. Обов’язковим при цьому залишається щеплення від сказу для всіх тварин, що виходять на вулицю.
Ні, оскільки для вакцинації використовують інактивований (вбитий) збудник, який викличе лише імунну відповідь.
Щеплення від сказу вперше роблять у віці 3 місяців та повторюють щорічно.
Дійсно, багато з країн, де останнім часом не було зафіксовано випадків сказу, перейшли на таку схему вакцинації. Це пояснюється тим, що протирабічна вакцина забезпечує захист на строк до 3 років. Але в нашій країні зберігається напружена епізоотична ситуація, тому на законодавчому рівні прописано, що вакцинація від сказу має проводитись щорічно!
Ця інформація є застарілою. Раніше, коли вакцини були недостатньо очищені, вакцинація від сказу могла призводити до порушень у розвитку зубів, пошкодження емалі чи її пожовтіння. З того часу процес очищення вакцин було вдосконалено, тому вони не викликають подібних ускладнень.
Це, звичайно, ваш особистий вибір, зрештою лише ви відповідальні за життя та здоров’я вашого улюбленця та ваше власне.
Але уявімо ситуацію.
Ви вирішили не вакцинувати собаку від сказу з різних причин, які, на вашу думку, є цілком логічними. І одного дня на прогулянці на вашого улюбленця нападає бродяча собака або інший домашній пес, який втік від свого власника. Або ж на вашу приватну територію, обнесену високим парканом, проліз бродячий кіт, з яким побилася ваша собака, отримавши декілька незначних укусів. Або ваша собака втекла, а повернулася покусана. В будь-якому випадку вашому улюбленцю знадобиться кваліфікована допомога, і ви звертаєтесь до найближчої ветеринарної клініки. В лікарні, дізнавшись про причину звернення, вас просять показати паспорт вашої тварини, в якому є відмітки про проведену вакцинацію від сказу, або ж паспорт тієї тварини, що покусала вашого улюбленця. Але власник «нападника» також не робив йому щеплення від сказу або ви не знаєте, хто покусав вашу тварину. В такому випадку вашій тварині буде відмовлено в наданні допомоги (згідно з чинним законодавством, приватні клініки мають право не приймати тварин, що не були вакциновані або вакциновані понад рік тому). Ви можете благати прийняти вас, намагатися тиснути на жалість, погрожувати лікарю, ображати його. Але вас все одно не приймуть, ви зіпсуєте нерви собі та лікарю, а головне – втратите час, який може бути вирішальним. І ви, і лікар чудово розумієте, що ймовірність того, що вашу собаку покусала хвора на сказ тварина, мізерна. Однак жоден адекватний ветеринар не буде ризикувати здоров’ям своїм та своїх колег лише тому, що ви безвідповідально поставились до вакцинації від сказу. В таких випадках вам слід одразу звернутись до місцевого пункту боротьби зі сказом або в державну клініку.
В мене вийшов доволі довгий опис гіпотетичної на перший погляд ситуації, з якою я, тим не менш, стикаюся мінімум 3-4 рази на місяць.
Тому подумайте двічі перед тим, як відмовитись вакцинувати вашу тварину від сказу. Що важливіше: ускладнення, ймовірність виникнення яких базується на чутках, чи збережене життя?
Собаку, яку ви знайшли на вулиці, звичайно, краще перевірити на наявність в її організмі антитіл (адже вона може бути вакцинована), але такі тести є досить дорогими. Тому для дорослих невакцинованих собак та собак з невідомою історією вакцинації достатньо одноразового введення вакцини. Оскільки їхній імунітет вже сформований, достатній рівень антитіл буде досягнутий після першого щеплення. Ревакцинацію необхідно провести через 12 місяців.
Нагадаємо, що після вакцинації лікар має вклеїти в паспорт вашої тварини наклейку, яка поставляється разом з вакциною (на ній вказано серію та номер вакцини, а також термін її придатності), погасити наклейку печаткою, поставити дату проведення вакцинації та свій підпис.
Якщо власник самостійно робить ін’єкцію чи приносить у клініку куплену ним вакцину, але хоче щоб їх вколов ветеринар, у таких випадках в паспорт лише вклеюється наклейка та ставиться дата проведення вакцинації.
Гадаю, я відповіла на більшість запитань, що виникають у власників перед вакцинацією.
Якщо у вас виникнуть інші запитання, ви можете в будь-який час звернутися до наших філій, де кваліфіковані лікарі нададуть вам вичерпні та зрозумілі відповіді.
Будьте відповідальними, вакцинуйте тварин – це запорука збереження життя та здоров’я не лише вашого улюбленця, але й ваших.
Здоров’я та добробуту вам та вашим пухнастикам!
Подпишитесь на наши новости и получайте первыми наши специальные предложения, скидки и новости